Жителі Тисмениці у будь-яку мить можуть залишитися без питної води. Припинити водопостачання у місто комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» може через великий борг за водопостачання і водовідведення, що вже перевищив мільйон гривень.

Колектив КП «Івано-Франківськводоекотехпром», можливо, пішов би на такий радикальний крок і ще раніше. Передусім з огляду на те, що заборгованість водоканалізаційного господарства Тисмениці перед підприємством і далі продовжує зростати. Проте щоразу, як тільки івано-франківські комунальники грозяться перекрити кран, представники Тисмениці відразу ж починають шукати розуміння у міського голови Івано-Франківська В. Анушкевичуса і керівників краю — голів обласної ради — І. Олійника та обл­держадміністрації — М. Вишиванюка. А що означає санкціонувати таке рішення? Тоді без питної води і каналізації в Тисмениці залишаться і малеча у дитсадку, і хворі у лікарні, а ще — літні  люди у п’ятиповерхівках без ліфтів. Тож уявивши собі стареньку 75-річну спрацьовану жінку, котра відрами щоденно носить воду на останній поверх для пиття, миття і приготування їжі, будь-хто відразу ж усвідомить, що в такий спосіб діяти в цій ситуації не можна.

Однак борг є боргом і з ним також щось слід робити.

Комісія В. Мельника і її план

За дорученням М. Вишиванюка заступник голови облдержадміністрації Руслан Гусак створив у липні спеціальну комісію, що має допомогти тисменичанам вибратися з цієї критичної ситуації. Її очолив Василь Мельник — заступник начальника управління житлово-комунального господарства ОДА (УЖКГ). План комісії, котрий, зауважимо, вже реалізовується, полягає ось у чому: депутати Тисменицької міськради на останній сесії ухвалили два рішення — про співпрацю з КП «Івано-Франківськводоекотехпром» та про передачу йому як кредиторові в позичку основного майна міського водоканалізаційного господарства. Таку схему, як зазначив Василь Григорович у розмові з нашим кореспондентом, свого часу було застосовано в Долині. І завдяки їй нині воду мають жителі й установи міста Болехова, а також ще й навколишніх долинських сіл. При цьому немає проблем ні з постачанням, ні з оплатою за воду й водовідведення.

У Тисмениці ж, за словами Мельника, оця ситуація з боргами «колотиться» вже років з десять. До речі, він розповів, що свого часу жителів міста питною водою забезпечували комунальники Тлумача. Проте після того, як тисменичани, образно кажучи, «кинули» сусідів, не повернувши їм заборговані 300 тисяч гривень, ті відмовилися від подальшої співпраці й припинили подавати воду. В той момент Тисменицю й виручив колектив КП «Івано-Франківськводоекотехпром».

— Те, що тисменичани, передусім працівники самого водоканалізаційного господарства міста, болісно сприймають ухвалу сесії про позичку основних фондів свого підприємства КП «Івано-Франківськводоекотехпром», — цілком природна і зрозуміла реакція, — зауважив В. Мельник. — Але я стою на боці споживачів. А багатодітній матері чи старенькій жінці, які живуть на третьому-четвертому, а то й п’ятому поверсі в будинку без ліфта, чи ж лікарям і хворим у стаціонарі, погодьмося, немає різниці, хто подає воду чи кому належать труби, помпи й водо­провідні колодязі. Для них важливо лише, щоб із кранів текла вода!».

За словами В. Мельника, КП «Івано-Франківськводоекотехпром» — це  потужне спеціалізоване підприємство, яке має сучасні прилади для визначення місць поривів води і техніку, щоб швидко латати труби. Також, на переконання заступника начальника УЖКГ ОДА, працівники підприємства набагато ефективніше, ніж це роблять зараз їхні колеги з водоканалізаційного господарства Тисмениці, збиратимуть у населення й установ міста плату за подану воду та утилізовані каналізаційні стоки. І ще. Нині, за словами Василя Григоровича, є ряд урядових програм, які передбачають адресне бюджетне фінансування для поліпшення комунального господарства міст. Проте, щоб брати участь у таких конкурсах і претендувати на отримання цих коштів, місцеві комунальники мусять мати не лише, образно кажучи, діряві труби та бізнес-ідеї, а й уже готову проектно-кошторисну документацію на виконання таких робіт. А вона часто сама коштує немалих грошей. І тут якраз КП «Івано-Франківськводоекотехпром» може допомогти тисменичанам, бо колектив має істотну перевагу — власну проектну групу. Завдяки цьому і Тисмениця могла б працювати над залученням бюджетних асигнувань.

Тисменицький полтеррейст

Тут, однак, потрібно ще окремо зупинитися на одному нюансі, котрий, що дуже дивно, немає будь-якого вмотивованого, з олівцем і папером, пояснення фахівців. Хоча, на наш погляд, якраз з нього виростає величезна боргова яма, в яку періодично падає Тисмениця. Річ у тім, що із загальної кількості питної води, яку КП «Івано-Франківськводоекотехпром» подає з водонасосної станції у Хриплині на Тисменицю, до місцевих споживачів доходить дещиця — орієнтовно 30 відсотків чи, можливо, трохи більше.

Судячи з дискусії, яка відбулася недавно у Тисменицькій райдержадміністрації з участю новопризначеного начальника УЖКГ облдержадміністрації Олександра Дерев’янка, В. Мельника, заступника міського голови Тисмениці Олега Шкумиди, директора і головного інженера водоканалізаційного господарства Тисмениці Оксани Оношко і Миколи Струка, представників КП «Івано-Франківськводоекотехпром» Володимира Тишківського і Віктора Василевського, а також громади міста, наразі ніхто достеменно не може сказати, куди ж дівається 70 чи близько 70 відсотків питної води. У своєму журналістському блокноті занотував одні лише, по суті, припущення. Зокрема, Оксана Михайлівна зауважила, що проблема величезних втрат води криється насамперед у дірявих трубах внутрібудинкових мереж, котрі повинна ремонтувати й утримувати у належному стані міська житлово-експлуатаційна контора. «Підвали будинків постійно залиті водою», — зазначила вона. В. Мельник вважає, що астрономічні борги Тисмениці за питну воду виростають із двох джерел. По-перше, представники водоканалізаційного господарства Тисмениці недостатньо вимогливо ставляться до місцевих неплатників за воду і за послуги водовідведення. А по-друге, на його переконання, значну кількість води у Тисмениці просто крадуть. У тому числі шляхом незаконних під’єднань до водопровідних і каналізаційних мереж.

Хоча, звичайно, важко повірити, що можна вкрасти, образно кажучи, таку «прірву» питної води, все ж один момент у цій дискусії є беззаперечним. На жаль, працівники водоканалізаційного господарства Тисмениці неефективно адмініструють платежі населення й установ за надані їм послуги з водопостачання та водовідведення. Це, власне, визнала й сама О. Оношко. На запитання О. Дерев’янка про те, чи колективу принаймні нині, незважаючи, так би мовити, на мільйонний борг, вдається стовідсотково збирати поточну плату за воду, вона, на жаль, не змогла дати ствердної відповіді.

Між тим, принаймні на наш погляд, якщо ж не з’ясувати все-таки, куди дівається величезна кількість питної води, що подається з Хриплина до Тисмениці, та не покласти край цим астрономічним втратам, то неможливо ні забезпечити ефективне з фінансової точки зору функціонування міського водоканалізаційного господарства, ні всерйоз говорити про встановлення справді економічно обррунтованих тарифів на воду й водовідведення для жителів міста і його організацій та установ. Бо навіть за умови стопроцентної оплати спожитої ними води завжди залишатиметься ще 70 відсотків води, за яку невідомо хто має заплатити…

Приречені на «шлюб»?

План комісії В. Мельника має як своїх прихильників, так і противників. Якщо говорити коротко, то ті, хто не підтримує ідею позички основних фондів, загалом виходять із того, що Тисмениця мала б мати, як це є дотепер, власне водоканалізаційне господарство. І в цьому, звичайно, є своя логіка.

Але, на жаль, дуже жорстка правда полягає в тому, що впродовж багатьох років міське комунальне підприємство так і не змогло стати високоефективним.

— На мій погляд, насамперед потрібно, щоб прийшли фахівці, якими справді є працівники КП «Івано-Франківськводоекотехпром», і, взявши вулицю за вулицею, навели елементарний порядок, — вважає заступник голови Тисменицької райдержадміністрації Ігор Овчар. — І там, де є діряві труби, — невідкладно відремонтували їх. А якщо виявиться, що існують ще й незаконні врізки до водо­проводу та каналізації, то їх, звісно, потрібно заварити, щоб плата за вкрадену воду не лягала на плечі сумлінних платників за послуги водопостачання і водовідведення.

До речі, коли готував цю публікацію, від різних людей доводилося чути про те, що однією з серйозних перепон на шляху поліпшення фінансового стану водоканалізаційного господарства є те, що його працівники не можуть з необхідною жорсткістю поставитися до боржників, бо частина з них — це сусіди, а то й родичі. «Це під силу зробити лише стороннім людям», — стверджували мої співбесідники.

І. Овчар зауважує, що голова райдержадміністрації Володимир Семенів ще під час свого попереднього перебування на цій посаді, тобто років п’ять тому, докладно вивчивши ситуацію в комунальній сфері міста і знаючи дуже скромні можливості його бюджету, переконував і депутатів ради, і громаду налагодити співпрацю з КП «Івано-Франківськводоекотехпром», який має відповідні людські й технічні ресурси. «Час сплив, і єдине, що змінилося, то це глибина боргової ями, в якій опинилися нині тисменичани», — розповідає І. Овчар.

Одним із тих, хто також твердо переконаний у необхідності досягти домовленості про співпрацю з івано-франківськими комунальниками, є, до речі, і депутат обласної ради Б. Романчук. Сам житель Тисмениці, він, з одного боку, розуміє тих, хто підтримує ідею господарської самостійності водоканалізаційного господарства. «Але якщо ми говоримо про реалії, тобто про те, що все місто в будь-яку мить може залишитися без води, то мусимо дати можливість працювати тим, хто це вміє робити», — наголосив у нашій розмові Богдан Петрович. Тисменицька райдержадміністрація, зі свого боку, як повідомив І. Овчар, готова підставити своє плече з тим, щоб історія водопостачання міста розпочалася, так би мовити, з чистого аркуша. Ідея полягає в тому, щоб, якщо на це погодиться КП «Івано-Франківськводоекотехпром», мільйонний борг реструктуризувати на п’ять років, щорічно виділяючи при цьому з районного бюджету по 200 тисяч гривень на його погашення.

Не беремося судити, як найкраще вирішувати проблему боргу тисменичан за питну воду і водовідведення. Єдине, на чому, на наш погляд, просто необхідно загострити увагу, то це на невідкладності якнайшвидшого ухвалення виважених менеджерських рішень. Ще до того, як, що цілком імовірно, може повторитися «тлумацька історія», і тоді жителям міста справді доведеться носити воду відрами до своїх квартир у багатоповерхівках без ліфтів… Так само очевидним є й дуже актуальна необхідність для Тисмениці, та й, до речі, і для інших міст Прикарпаття, ставити перед урядом питання про виділення з Державного бюджету не окремих «грантів» для вибіркового чи, образно кажучи, точкового латання труб, а серйозних капіталовкладень за прозорими схемами на реальну модернізацію комунального господарства громад.