Призначення Петра Шкутяка головою Долинської районної держадміністрації два роки тому викликало чимало пліток. Мовляв, такий молодий політик і управлінець потрапив на посаду не інакше, як за протекцією батька - народного депутата-«нашоукраїнця», екс-мера Івано-Франківська Зіновія Шкутяка. Коли ж Віктор Янукович за поданням голови ОДА Михайла Вишиванюка перепризначив Петра Шкутяка, охочих повправлятися у «кланознавстві» лише побільшало.

Чому й для чого він залишився на посаді, що означає сьогодні бути у владі, Петро Шкутяк розповів «Галицькому кореспонденту».

- Пане Петре, Ви - один із небагатьох в області голів райдержадміністрацій, що зберегли посади з приходом нового Президента. Ви були призначені Віктором Ющенком і перепризначені Віктором Януковичем. Можете пояснити свої мотиви: чому Ви залишилися?

Насамперед, я зовсім не один з голів РДА залишився на посаді. Голови Галицької, Косівскої, Тлумацької також не змінилися.

Я залишився, тому що мені запропонував голова обласної адміністрації, а я хотів працювати. Для мене робота - це передовсім досвід. А по-друге, в мене були плани, команда, цілі, і якщо залишалась можливість їх реалізувати й працювати, не порушуючи власних принципів, зі своєю командою, то я погодився. І я про це не шкодую.

- Ви представляли в районі президентську вертикаль Ющенка. Сьогодні Ви, залишаючись членом опозиційної «Нашої України», представляєте владу Януковича. Не виникає у зв'язку з цим внутрішнього спротиву, не бачите протиріччя?

Так, я не виходив з партії і не планую. При цьому я представляю Президента, я ним призначений, але моя робота - господарська, тому я не відчуваю ніяких протиріч. Ми будуємо й відкриваємо школи: за три роки вже три - у Витвиці, Вишкові, Мислівці, почали будівництво в Княжолуці. Будуємо берегоукріплення, ремонтуємо дороги тощо.

Новою владою в районі не робиться нічого такого, що могло б викликати протиріччя й спротив.

Щодо реакції громади, то люди, особливо ті, з якими мені доводиться спілкуватися по роботі, мене підтримали. Те, що я залишаюся, вони оцінили позитивно.

Я розумію, що такий крок може бути для мене невигідним політично, але я на це не зважаю. Якщо є можливість робити роботу, я її робитиму.

- Але в місцевому політичному середовищі багато було розмов, що от батько, мовляв, в опозиційній фракції у парламенті, а син - у владі. Виникло припущення, що ціна посади для сина - лояльність депутатів-нашоукраїнців в облраді, принаймні тої частини, на яку впливає Зіновій Шкутяк. Ваше призначення не спричинило непорозумінь у родині?

Немає непорозумінь. Батько сказав: приймай рішення сам. Він і сам завжди орієнтується на результат, на роботу. Тому він мене зрозумів. Щодо торгів, такого не було, і не могло бути жодних переговорів. Можу запевнити, що моя посада не була і не є предметом якихось торгів. Зрештою, вона просто моєму батькові не потрібна як така. Вона йому жодної вигоди не принесе. Який сенс йому перейматися моєю посадою?

Він просто дає мені можливість самому будувати свою долю. Думаю, батько давно змирився з тим, що я приймаю рішення самостійно. Хоча завжди зважаю на його думку. І якби він мені категорично сказав так не робити, то я б прислухався.

- Працювати головою району при Ющенку й губернаторові Палійчуку, і сьогодні - при Януковичу й Вишиванюку: які принципові відмінності - в управлінні, в вимогах до роботи?

Я відчув зміни тільки особисті. У мене за ці три роки побільшало досвіду, і я знаю, як ефективніше вирішувати питання, добиватися результату.

За Палійчука я тільки починав - з першого заступника, потім був виконувачем обов'язків голови РДА. Інколи відчував брак знань, був тоді молодим і новим, а сьогодні в РДА приходять люди, для яких я вже «старий» голова.

Щодо відмінностей: Палійчук і Вишиванюк - різні люди, у них різні команди, різні стилі роботи.

- А точніше?

Гаразд. Скажу так. Палійчук - це перспектива, вже тому, що він молодий. У нього також не було досвіду роботи на посаді голови ОДА. Але я його знав ще до призначення губернатором. Саме він мене запросив у владу, довірив мені спершу посаду заступника, потім голови. Думаю, під кінець його каденції ми зуміли налагодити добрі ділові стосунки. Я зрозумів, як з ним працювати, він розумів, який я. Ми й сьогодні спілкуємося, зустрічаємося, вітаємо один одного з днем народження. Але спільних проектів не маємо.

А Михайло Вишиванюк... Думаю, він навіть не знав, як я виглядаю. Ми не були знайомі до мого призначення. Я знав його передовсім як опонента батька, коли той працював мером Івано-Франківська, а Михайло Вишиванюк - головою ОДА. Причому - як жорсткого опонента. Але скажу, що стосується роботи, вони обидва працювали на результат, і в приватних бесідах батько завжди з повагою відгукувався про Вишиванюка. Тому мені було цікаво спробувати з ним попрацювати.

І Михайло Васильович для мене, щойно я почав з ним працювати, став відкриттям. Як все почалося? Дзвінок у суботу перед Великоднем: - Ти де? - В Івано-Франківську, зараз буду в Долині. - Я об'їжджаю дороги в Рожнятівському районі, - каже мені. - Чекай мене.

Він приїхав, пересів у мою машину - і ми рушили оглядати район. Нарешті він каже: бачу, ви підготувалися більш-менш непогано. Тоді він і запропонував мені залишитися.

І хочу сказати, що я його поважаю, бо він людина слова і людина діла, він завжди орієнтований на конкретний результат. Не тягне на себе якусь політичну ковдру, не працює на показ, заради політичних дивідендів.

- Важко почути щось інше від безпосереднього підлеглого.

Ні, можу сказати так: навіть якщо він мене звільнить, навіть на колегії, жорстко, прилюдно, як це траплялося з деким, то моя думка про нього не зміниться.

- А довелося вже почути на свою адресу від Михайла Васильовича «круте» слівце?

Довелося. Я на це реагую нормально. Моя справа так само - результат. Не в словах справа: якщо ти працюєш нормально, його ставлення після цих слів не міняється.

- Чи змінилися у Вас стосунки з райрадою, адже там немає партії влади - Партії регіонів? Рада не стала опозиційною?

До мене ні. У нас добра співпраця з радою. Там багато людей мудрих, які не ставлять політику на перше місце. Для них політиканство ніколи не було важливішим від результатів роботи. Я вважаю, що мені з цим дуже пощастило.

- А сьогодні долинські регіонали якось виявляють себе? Давалися чути?

У мене тепер перший заступник - голова Партії регіонів у Долинському районі - Криницький Богдан Михайлович. Я його призначення підписав.

- З підказки?

Не те щоб з підказки. Це логічна політика нової влади: як і «Наша Україна» свого часу, нова команда приводить до влади свої кадри. Богдана Криницького я не знав раніше, тому остерігався спочатку. Бо мені важливо, щоб мої заступники «пахали». Але сьогодні я бачу, що людина працює на повну силу. Що мені і з ним пощастило.

- А якби Вас поставили перед вибором: або вступаєте в Регіони, раз працюєте у владі, або - звільнення?

Я б звільнився. Я не буду міняти партію.

Якщо вже буде така дилема, то я кожен день готовий піти з посади. Для мене кожен день тут - як останній. І саме тому я максимально віддаюся роботі.

А щодо Партії регіонів, там не бракує авторитетних людей. І вони самі не люблять зрадників, їм перебіжчики не потрібні. Вони б самі мене в першу чергу не поважали.

- Регіонали заявляють, що збираються на цих виборах збільшити свою присутність в місцевих радах Прикарпаття. Експерти давно застерігають, що для цього може бути задіяний і адміністративний ресурс. Що робитиме голова Долинської РДА, якщо отримає рознарядку - 15% чи 20% для ПР в районі?

По-перше, не варто переоцінювати адмінресурс, його можна використати дуже обмежено. Можна хіба використати результати роботи для популяризації партії влади... а в іншому - як? Від голови РДА дуже мало, насправді, залежить на виборах.

- Ну чому ж? Можна, наприклад, викликати керівників крупних підприємств на «профілактичну» бесіду про те, як повинен голосувати робочий колектив та їхні родини..

Я таких бесід вести не буду. Це по-перше.

По-друге, такі завдання могли ставитися - і в 2004, і в 2006, і в 2007 роках... - і що це дало? Ну, збере керівник своїх працівників, це ж у них викличе лише спротив... Результату не буде жодного.

- І Ви думаєте залишитися на посаді після виборів?

Я про це не думаю.

- Самі будете балотуватися? Якщо так - то куди? За списком чи по мажоритарному округу?

Так, я планую балотуватися до обласної ради по мажоритарному округу в Долинському районі. Балотуватися по мажоритарці - мені цікаво, це для мене досвід.

- По якому саме округу?

В районі буде три округи, я обираю так званий Вигодський напрямок, до якого входять населені пункти від Вишківського перевалу до кордону з Рожнятівським районом. Мені цей напрямок найбільше імпонує.

- Навіщо Вам мандат обласного депутата?

У мене одна мета - цілком прагматична. Сама по собі мені депутатська «корочка» не потрібна, але в облраді я зможу ефективніше лобіювати інтереси району на обласному рівні. Тому я б хотів потрапити, скажімо, в бюджетну комісію, хоча це непросто. Єдина моя мета - повернути гроші обласного бюджету на Долинський район.

Я знаю, що мені треба робити для району, які питання я міг би вирішити в обласній раді.

Тобто сподіваюся використати депутатські повноваження для лобізму інтересів Долинщини.

- А якщо Ви не залишитеся на посаді голови РДА?

Навіть якщо так. Я вже певні процеси, проекти в районі розпочав і хотів би, щоб вони продовжувалися.

Крім того, мене цікавлять в обласній раді певні стратегічні проекти розвитку регіону в цілому.

- Долина стала рідною?

Мені деколи аж моторошно: я приїжджаю до Франківська і відчуваю себе гостем. Я був би готовий навіть оселитися в Долині. Але ще не маю можливості купити квартиру чи збудувати будинок.

- Зарплата замала?

Та, чесно кажучи, я просто не надто переймався постійним житлом. Я ж усвідомлюю, що в мене посада не на 5 років, що вона тимчасова.

- А яка зарплата в голови РДА?

На руки я отримую три тисячі двісті гривень.

- Воно того вартує: така відповідальність за ці гроші?

Гроші - це десяте питання.

- Які тоді перші дев'ять?

Передовсім - це результат роботи. Ще жоден голова адміністрації без мештів не лишився і босий не ходить (сміється). Я багато не витрачаю, не їжджу відпочивати за кордон, ще жодного разу не їздив, на дурниці не трачуся... Мені вистачає.

- Чим саме Долина так зачарувала?

Немає заторів на дорогах (сміється). 15 хвилин - і ви можете бути в горах, на ріці. Я часто їжджу по селах, там є свій бойківський колорит. Я сам бойко, і от я потрапив в центр Бойківщини.

- Кажуть, що бойки - прикріші за гуцулів.

Кажуть, що коли бойко з жидом судилися - суддю посадили (сміється).

- За три роки Ви вивчили район. Чим, на Вашу думку, Долинщина унікальна в соціально-економічному сенсі? Є там свої «фішки»?

Без сумніву. По-перше, район багато років тримає першість в області за рівнем заробітної плати на мешканця. Причина та, що виробництво - нафтова промисловість, лісопереробна - працює. У підприємств мудрі, з багаторічним досвідом керівники, до того ж завжди орієнтовані на район. В Долині бізнесове середовище досить консервативне, закрите, так би мовити, свої клани. Але вони завжди дбають не лише про свої підприємства, але й про інтереси району. Тобто в їхніх рішеннях враховуються інтереси громади, є соціальна відповідальність, яка виявляється від таких побутових речей, як встановлення вікон у школах, придбання апаратури для шкіл чи лікарень, і до стратегічних рішень, як введення територій в межі Мислівки.

- Можна детальніше про «клани»?

Маю на увазі, що досить важко увійти в їхнє середовище, стати своїм. Люди на керівних посадах багато років. Вони підтримують один одного, постійно між собою спілкуються, зустрічаються неформально.

- У тій славнозвісній колибі в Шевченковому?

І в «Шандрі» також. І це вже десятки років.

- Часто доводиться в таких неформальних зібраннях брати участь?

Доводиться. Можу сказати, що мене ще до сьогодні не надто допускають до свого кола. Але питаються моєї думки.

- Найбільші надходження до районного бюджету дає ліс, нафта, газ. Хотілося б змінити структуру дохідної частини? Де точки росту економіки Долинщини, на Ваш погляд?

Основна бюджетоутворювальна галузь району - нафтогазова: НГДУ, «Долинанафтогаз», Управління бурових робіт, «Укрспецтрансгаз», компресорна станція... Але, враховуючи те, що видобуток нафти і газу на Долинщині щороку зменшується, і не тільки ж у Долині, стратегія району - диверсифікувати бюджетні надходження.

Як на мене, пріоритетом повинен стати малий і середній бізнес, деревообробна промисловість. Я б дуже не хотів, щоб ми продавали кругляк. У нас є безліч площ, на яких можна переробляти деревину. Головним нашим переробником є велика компанія «Уніплит», і мені приємно, що ми реалізуємо вже навіть не дошку, а плиту, продукт глибокої переробки. І от треба дати можливість і дрібнішим підприємствам відкрити деревообробний бізнес. Щоб деревний ресурс з Долини, та й з інших районів, вони могли переробляти на місці. Це б додало до бюджету певний відсоток, частково компенсувало б втрати від скорочення видобутку вуглеводів.

Але стратегічно майбутнє району - це туризм. Туріндустрія на Долинщині на сьогодні практично непомітна в сенсі надходжень до бюджету, якщо порівнювати з доходами від інших галузей. Але що швидше і грамотніше ми розвинемо цей напрямок, то надійніше ми захистимо себе від втрат внаслідок скорочення видобутку нафти і газу.

- Що вже зроблено для цього?

Перші важливі кроки зроблено: збільшено територію Мислівки, розроблено новий генеральний план села, яке стане центром туризму на Долинщині. Що дуже важливо - ми поступово переконали населення, що туризм - це потрібний напрямок розвитку.

Втім, я вважаю, що лише на рівні району ми це питання вирішити не зможемо. Має бути спільна робота - від Долини, Франківська і до Києва. Ключове питання - розуміння Києва. Без сприяння уряду ми швидко не просунемося.

На рівні обласного керівництва є серйозне розуміння.

- Але навіщо Київ? Коли землю включено в межі села, розпоряджатися нею будуть кільканадцять депутатів сільради.

Повірте, сільські депутати не вирішать цих питань. Вони можуть забезпечити відведення землі, але цього надто мало. Це майже нічого.

- Хто веде переговори з потенційними інвесторами? З ким саме?

Всі ми разом - і голова сільської ради Іван Чудик, і керівництво району. Один із таких крупних інвесторів - компанія «Укркапітал».

- Цю компанію пов'язували з Віктором Медведчуком.

Можливо. Я з ним ніколи не зустрічався, не спілкувався. В принципі, не має значення, з ким її пов'язують, хто власник. Важливо, що компанія працює.

- Всього називають з десяток компаній, які хотіли б взяти участь у проекті.

Коли я ще працював першим заступником, у мене було до сотні звернень від різних підприємств, які хотіли б отримати землю в Мислівці.

- «Укркапітал» та й інші компанії, які планують інвестувати в туркомплекс, свого часу обіцяли ледь не золоті гори. З іншого боку, багато хто застерігав, що вся затія може закінчитися масштабним дерибаном гірської землі.

На сьогодні жодна з компаній не отримала в Мислівці ані сотки землі, а їхній внесок в проект вже досить значний. Скажімо, саме коштами інвесторів у Мислівці збудована нова школа, в тому числі - за гроші «Укркапіталу».

- Можна вважати, що дії інвесторів виправдовують очікування влади і громади, що ризики мінімальні?

Безсумнівно. Інвестори своїми грошима підтверджують серйозність намірів. Збудована школа, село газифікували, профінансували розробку генерального плану, на часі - комунікації. Усе це - серйозні витрати. Тому припускати можливість розбазарення землі по 20 сотих - безглуздя.

Інтерес влади тут який? Уряд і Президент заявляють, що їхній пріоритет - регіональний розвиток, що території повинні стати самодостатніми, незалежними від дотацій. А щоб нам стати самодостатніми і зменшити залежність від держбюджету, потрібно розвивати такі-от галузі, як туризм, а для цього потрібні певні рішення. Є питання лісів, комунікацій, Держкомзему, Держкомлісу. Щоб просуватися в цьому проекті, нам необхідне сприяння цих служб, які напряму підпорядковані уряду. Тому нам потрібне «зелене світло» центральної влади, адже інвестиції - великі, ризики - високі.

- Все-таки Ви залишаєтеся не чужим і в Франківську. Свого часу Ви брали участь у виборах міського голови, працюючи в команді кандидата Олександра Сича, який зайняв друге місце... Чи будете в якийсь спосіб долучатися до цьогорічних перегонів?

Ні в який. Мені буде дуже приємно спостерігати за цим процесом збоку.

- А якщо батько піде на вибори?

Якщо піде... Не думаю, що я йому буду там потрібен. Але тоді я, звичайно, особисто переживатиму за нього.

Галицький кореспондент