Прийняття Конституційним Судом рішення про скасування політичної реформи 2004 року у зв’язку з тим, що закон Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року визнано неконституційним ще довго обіцяє залишатися однією з головних тем для дискусій, а наслідки, що випливають з нього – предметом різного роду політичних торгів. КСУ опирався, хоч і вагому, однак доволі формальну причину – було порушено процедуру розгляду і прийняття означеного нормативного акту. Відповідно, країна повертається до президентсько-парламентської форми правління. Таким чином, те, чого так прагнула команда Президента, стало реальністю.
Водночас, неможливо звернути увагу на кілька не менш вагомих факторів.
По-перше, перед законодавцем з метою уникнення правового хаосу та а багатозначності у трактуванні постає привести у відповідність нормативно-правову базу. Після політреформи було прийнято десятки нормативних актів, які у нових умовах в багатьох аспектах потребують якщо не абсолютної корекції, то значних правок та врегулювання.
По-друге, політична система країни в черговий раз зазнає перетурбацій. І хоча зовні лише повертаємося до системи правління, яка існувала до 2006 року, насправді нова система є якісно іншою. Фактично, ми стаємо пасивними спостерігачами приватизації держави однією людиною, однією командою, становлення системи, за якої партії, конкуренція, вибори як такі стають непотрібними.
По-третє, вкотре можна вести мову про панування політичної доцільності та кон'юктури замість бажання побудувати систему державного управління з ефективним механізмом стримувань та противаг.
По-четверте, і що найбільш важливо, парламентські та останні президентські вибори відбувалися за фактично вже не чинною Конституцією. Відповідно, ці гілки влади наділялися суспільством якісно іншим обсягом повноважень. З цієї причини цілком логічно було б провести позачергові президентські та парламентські вибори, адже саме народ є джерелом і носієм влади в Україні.
Сподіватися на те, що Партії Регіонів піде на проведення дострокових виборів Президента України не варто – не заради цього закон визнавали неконституційним. Однак, позачергові парламентські вибори цілком можливі. Найбільш ймовірно – на весні наступного року.
Позачергові парламентські вибори в ситуації, що склалася, можуть відіграти роль своєрідної розмінної монети та заспокійливого водночас. Окрім того, Партія Регіонів вже давно не приховує бажання позбутися «тушок» й сформувати власну, стабільну більшість. Місцеві ж вибори за таких умов покликані закласти міцний плацдарм та стати своєрідною підготовкою до виборів парламентських.
Окрім того, відповідно до нової-старої Конституції місцеві органи влади обираються лише на 4 роки. Втім, охочим отримати мандати особливо переживати не потрібно, адже скоріш за все найближчим часом дане питання буде врегульовано й повноваження всіх рад зведуть до спільного знаменника терміном у 5 років.
Доречно буде зауважити й те, що саме цього тижня завершився процес висунення кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного та міського голови.
Однією з найбільших інтриг усієї виборчої кампанії стануть вибори в одному з Коломийських округів від якого в обласну раду балотуватимуться одразу два прикарпатські політичні важковаговики. Невідомо хто з них зареєструвався першим у відповідному окрузі, однак боротьба обіцяє бути жорсткою й завершитися не лише тріумфом для одного й цілковитою капітуляцією іншого, але й матиме неабияке символічне значення.
І Михайло Вишиванюк, і Юрій Романюк родом з Коломийщини, обоє за словом в кишеню не лізуть, обоє уособлюють в області політичну силу до якої належать та посідають чільні місця в списках даних партій до обласної ради, один – голова ОДА, інший – голова фракції БЮТ в обласній раді.
Відповідно, це не лише очне протистояння кандидатів, але й безпосереднє протистояння Партії Регіонів та «Батьківщини», влади та опозиції, декламованих протилежних світоглядів та напрямків розвитку країни.
Сумнівів в тому, що обоє таки отримають депутатські мандати немає. В даному випадку перемога набагато важливішою є не так для кандидата, як для партії безпосередньо й буде показовою з точки зору довіри громади до відповідного політичного суб’єкта. Хоча, в будь-якому випадку остаточну перемогу влади або опозиції засвідчать лише кінцеві результати виборів в області.
Що стосується виборів міського голови Івано-Франківська, то на відповідну посаду усього зареєструвалось 19 кандидатів. Кожен з кандидатів висувався й подавав документи по різному – одні намагалися зробити це непримітно, у так званому робочому порядку, інші, навпаки, – намагалися перетворити це на таку собі екстраординарну подію. Нічого дивного – для когось вибори мера це вже справа буденна, для інших – немов високосний рік. Однак, якщо висунення Юрія Солов’я й було схоже на добре продуману й організовану виставу, щоправда аж занадто пафосну, то подача документів Ліліаною Сімонович під музичний супровід виглядала лише її блідою копією. І як тут не вести мову про театралізацію та карнавалізацію політичної дійсності та «Общество спектакля» Гі Дебора…
Від «Нашої України» балотуватиметься Володимир Балагура. Тривалий час серед потенційних кандидатів поряд із Балагурою називали Зіновія Шкутяка та Ігоря Олійника. Останній навіть зазначив, що мером має бути будівельник. В результаті, кандидатом став таки будівельник, щоправда інший. Незважаючи на те, що особа Володимира Балагури як таких негативних асоціацій серед населення не викликає, вважати його одним із головних претендентів на крісло міського голови не доводиться. Кандидату банально не вистачить часу. Таким чином, «Наша Україна» практично самоусунулась від безпосередньої боротьби на виборах мера. Якщо ж врахувати, що кандидатура чинного міського голови навряд чи буде підтримана з об’єктивних обставин, можна припустити, що партія опосередковано підтримає іншого претендента.
Від «Батьківщини» йтиме таки Василь Бойчук, від «Партії Регіонів» – цілком прогнозовано Богдан Федьків. Щоправда жодному з них на особливі здобутки розраховувати не доводиться.
Не доводиться розраховувати на значні електоральні дивіденди й екстравагантному Руслану Коцабі, який йтиме від «Пори», незважаючи на те, що тривалий час взагалі спростовував свою ймовірну участь у виборах. У Руслана Коцаби склалися доволі «теплі» відносини з Віктором Анушкевичусом, якими було б гріх не скористатися у виборчій кампанії. Цього тижня Коцаба влаштував чергову акцію протесту під міськвиконкомом, закликаючи депутатів прийняти рішення про заборону продажу алкоголю в нічний час. Фактично акція перетворилася на ще одну кампанію по дискредитації міського голови, якого Коцаба звинуватив не лише у лобіюванні «алкобізнесу» в обласному центрі, але й прямо закликав «вигнати зеленого змія з міської ради».
Анушкевичус ж, пішовши, як і личить будь-якому чиновнику, у відпустку, активізував не лише власну діяльність, але й кампанію. Інтенсивність з якою міський голова проводить зустрічі з виборцями, встигаючи при цьому виконувати й свої безпосередні обов’язки, вражає.
На противагу Юрію Солов'ю, який хизується залученням інвесторів та створенням робочих місць, Віктор Андрюсович цілком ймовірно спробує використати як аргумент нещодавню зустріч з представниками «Electrolux» та «Української побутової техніки», які з наступного року вироблятимуть власну продукцію на Прикарпатті. Окрім того, лише протягом тижня мер не лише нарешті змінив вивіску на вокзалі, затративши при цьому немалі кошти, але й, незважаючи на розмови та обставини, «долучився» до прийняття рішень міською радою стосовно заборони продажу алкоголю в нічний час та щодо WI-FI. Більше того, Анушкевичус навіть удостоївся похвали від Вишиванюка, який на відкритті Центру надання адміністративних послуг (ще один ймовірний аргумент мера), зауважив, що «тепер можна сказати, що каденція Віктора Андрюсовича не пройшла даремно». Поки ж Віктор Андрюсович невпинно заявляє, що виконав власну програму на 80%, а тому йому є з чим йти до виборця й немає потреби посипати дороги гречкою чи застосовувати брудні технології, ще один «прихильник» мера Володимир Стасюк стверджує, що міський голова на 90% свою програму не виконав. Правда ж, як завжди, десь посередині…
Своя вона й у Юрія Солов'я, який, зауважуючи, що «ці вибори – це вибори поколінь», тим не менше ступає вже пройденими стежками. Беззастережно критикуючи Анушкевичуса за нереалізовані обіцянки, Соловей невпинно роздає власні, обіцяючи перетворити місто на центр Західної України. «Ви. Я обіцяю десять нових інвестиційних проектів, п'ять тисяч нових робочих місць для франківчан та збільшення бюджету міста втричі». Цим самим Соловей ризикує наступити на ті ж граблі, що й опоненти. Тим часом ОПОРА завуальовано звинуватила кандидата у свого роду підкупі виборців, маючи на увазі соціальні проекти лідера «Громадського форуму». Івано-Франківську будуть відремонтовані дороги, для цього ми залучимо 350 мільйонів гривень кредиту світового банку, перейдемо на індивідуальне опалення, побудуємо багаторівневі паркінги та відремонтуємо усі будинк
Представили власні передвиборчі програми громадськості й Ігор Прокопів та Віктор Козачок. В багатьох аспектах програмові положення стосуються одних й тих самих проблем, однак якісно відрізняються підходами щодо їх вирішення. В цілому, програма Прокопіва більш системна, виваженіша й конкретизована. Прокопів порівняно нещодавно заявив про свої мерівські амбіції, однак вже сьогодні можна стверджувати, що кандидат має всі підстави розраховувати на цілком пристойний кінцевий результат і хоча, якщо на перемогу розраховувати все ще не доводиться, то посперечатися за статус «першого непрохідного» цілком реально. І це значна заслуга окрім самого Прокопіва ще й команди кандидата, кампанія якого доволі активна й що головне різностороння.
Ігор Насалик ж ще раз балотуватиметься на мера Калуша. Насалик, який провів цілу кампанію по висвітленню власних намірів «йти на Івано-Франкіськ», в останній момент вирішив випустити журавля й обмежитися синицею в руках у вигляді Калуша. Незважаючи на передчасний статус одного із головних претендентів на посаду міського голови й можливість напряму «втерти носа» Віктору Андрюсовичу, Насалик обмежився лише переляком потенційних опонентів. В Калуші в Ігоря Степановича де-юре лише один конкурент, зате ціла низка незавершених справ. В цілому, прагматизм та розрахунок взяв першість над особистими амбіціями, хоча не варто відкидати й той факт, що скоріш за все Насалик не заручився очікуваною підтримкою.
В цілому ж, з 19 зареєстрованих кандидатів місцевому виборцю більш-менш знайомі прізвища максимум половини, інші – або технічні кандидати, або особи, що змушені слідувати так званій партійній лінії. Ні для кого не секрет, що основна боротьба розгорнеться лише між одиницями, кожен з яких заручиться «підносчиками снарядів», які виконуватимуть другорядні, однак не менш важливі функції, «топлячи» опонентів та збиваючи їх рейтинг. В будь-якому випадку вибір належить робити виборцям.
Олександр Сич з цього приводу зауважив: «Хоча наш виборець загалом консервативний і схильний обирати тих, кого вже знає, але сюрпризи все-таки будуть. Бо ж і консерватизм має свої розумні межі. А сьогодні він вже поріс 20-річним мохом. Одні і ті ж українські політики, як вареники у мисці — чи зверху, чи знизу — проте завжди у сметані. В той же час життя виборців всі ці роки далеко не сметанкове». Саме ці слова й можна назвати цитатою тижня. Хоча не менш епатажними є й висловлювання Руслана Коцаби, який дав наступне визначення обласній раді – «Обласна рада є апендиксом совітської епохи… приймають бюджет, два рази уточнення до нього, а далі є суцільний піар, який тільки роз'єднує людей». Апендицит, як відомо, необхідно оперувати…
Ігор Дебенко, політолог
Версія для друку
Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі:
Останні новини з категорії Медіа:
26 Грудня 2016, 7:16
16 Грудня 2016, 7:15
13 Грудня 2016, 7:10
07 Грудня 2016, 17:18
06 Грудня 2016, 7:39
28 Листопада 2016, 7:13
28 Листопада 2016, 6:40
25 Листопада 2016, 7:12
22 Листопада 2016, 7:18
14 Листопада 2016, 7:12
10 Листопада 2016, 6:38
04 Листопада 2016, 7:42
06 Жовтня 2016, 6:39
04 Жовтня 2016, 7:14
28 Вересня 2016, 6:34
15 Вересня 2016, 7:18
13 Вересня 2016, 10:05
13 Вересня 2016, 7:20
07 Вересня 2016, 17:42
06 Вересня 2016, 7:17
30 Серпня 2016, 22:21
30 Серпня 2016, 7:16
26 Серпня 2016, 7:18
23 Серпня 2016, 6:37
22 Серпня 2016, 7:39