Одним із головних протистоянь на місцевих виборах стане чергове суперництво між «Батьківщиною» та Партією регіонів (далі — ПР). Для «Батьківщини» місцеві вибори є шансом узяти реванш за поразку Юлії Тимошенко на президентських виборах та хоча б частково повернути втрачені позиції. Окрім того, перемога важлива й з психологічної точки зору, оскільки може більшою чи меншою мірою повернути впевненість у цій партії та припинити розмови про можливий крах цієї політичної сили.

ПР натомість має нагоду не лише зміцнити власні позиції, а й перемогою на місцевих виборах закріпити за собою всю повноту влади в державі. Чи не найцікавіше за протистоянням «Батьківщини» та ПР буде спостерігати в Галичині. Адже позиції партій помаранчевого табору на Західній Україні традиційно міцні, в той час як основна електоральна ніша ПР припадає на східну Україну та на Кримський півострів. На останніх президентських виборах в Івано-Франківській області Ю. Тимошенко в першому турі підтримало 38,98% виборців, за В. Януковича проголосувало лише 5,11% електорату.

Більше того, якщо в інших західних областях «білосердечні» свої позиції здали, а до виборів у Львівську обласну раду «Батьківщину» взагалі практично не допустили, то на Прикарпатті ця партія, за великим рахунком, позиції зберегла й сподівається на вагому електоральну підтримку.  

Повторення «регіоналами» 31 жовтня результату останніх президентських виборів на Прикарпатті за наявності потужного адмінресурсу буде певною мірою сприйнято як провал.

Показовою та найгострішою боротьба між ПР та «Батьківщиною»  очікується на Коломийщині, звідки, власне, й родом особи, які на сьогоднішній момент уособлюють ці політичні сили в регіоні. Головна ж увага буде прикута до Коломиї, вибори в якій з точки зору інтриги та драматичності матимуть не лише принциповий, а й символічний аспект. Публічна перепалка між цими політичними силами розпочалася завчасно. Пікантності їй додала заява Ю. Тимошенко про тиск на партію та її членів, про клонування владою в Коломиї місцевого партійного осередку «Батьківщини». Як наслідок М. Вишиванюк у відповідь організував окрему прес-конференцію й заявив, що всі звинувачення на його адресу чи адресу ПР безпідставні, адже конфлікт навколо коломийської «Батьківщини» триває ще з 2005 року...

Не менш інтригуючими обіцяють стати й особисті протистояння представників «Батьківщини» та ПР по 52-му, 53-му, 54-му Коломийських одномандатних мажоритарних виборчих округах.

Приміром, по 53-му Коломийському одномандатному мажоритарному виборчому округу в обласну раду балотується від «Батьківщини» — М. Курдибан, від ПР — Б. Гдичинський. У 54-му Коломийському одномандатному мажоритарному виборчому окрузі один одному протистоятимуть В. Кифорук та З. Митник.
Однак найбільшою інтригою всього коломийського виборчого «театру» стануть вибори до обласної ради по 52-му одномандатному мажоритарному виборчому округу, де  зійдуться два місцеві уродженці, які вже давно стоять по різні боки партійних барикад. Або Романюк, або Вишиванюк — іншого не дано. Боротьба між ними обіцяє бути жорсткою й завершитися не лише тріумфом для одного з них, а й матиме неабиякий підтекст.

І Михайло Вишиванюк, і Юрій Романюк родом із Коломийщини, обоє за словом в кишеню не лізуть, обоє уособлюють в області політичну силу, до якої належать чи посідають чільні місця в списках партій до обласної ради. Один — двічі голова ОДА в часи правління Леоніда Кучми та Віктора Януковича, другий — двічі голова фракції БЮТ в обласній раді  IV-V скликань.

Відповідно, це очне протистояння двох кандидатів стає безпосереднім протистоянням ПР і «Батьківщини», влади й опозиції і декларованих ними світоглядів та напрямів розвитку країни.

Окрім того, вибір між Романюком та Вишиванюком — це ще й певною мірою вибір між поколіннями. Протистояти Вишиванюку буде важко. М. Вишиванюк, попри демонстрацію абсолютної підтримки курсу Януковича, більше уваги намагається приділяти не так політиці, як господарці. За короткий час перебування на посаді він знову показав себе ефективним управлінцем, слова якого з діями, як правило, не розходяться. Водночас Вишиванюк часів Кучми все ж таки дещо відрізняється від Вишиванюка при Януковичу. В той же час він хоч і очолив список ПР на місцевих виборах, однак залишається позапартійним. Головою Михайло Васильович став за квотою Литвина. Відповідно чи залишиться він на посаді після виборів, залежатиме не в останню чергу й від отриманого ПР кінцевого результату.

Водночас сумнівів у тому, що обоє таки отримають депутатські мандати, немає. В цьому випадку перемога набагато важливішою є не так для кандидата, як для партії безпосередньо й буде показовою з точки зору довіри громади до відповідного політичного суб’єкта.

Отож Коломия, здавна відома своєю патріотичною налаштованістю, в боротьбі між ПР і «Батьківщиною» перетворюється на такий собі передвиборчий «Сталінград».  ПР приготувала справді важку артилерію, протистояти якій «Батьківщині» буде надзвичайно складно. Кожен із висунутих ПР кандидатів, хоч і асоціюється з владою, політика якої з багатьох питань розходиться з переконаннями галичан, однак володіє беззаперечним авторитетом серед нашої громади. На нього передусім і розраховує ПР. Окрім того, вона намагатиметься акцентувати увагу на конкретних результатах у будівництві «писанкового Прикарпаття», які вдалося досягнути за час свого нетривалого перебування при владі.

«Батьківщина» ж, своєю чергою, акцентуватиме увагу на вже звичній національно-патріотичній риториці, авторитарних тенденціях влади та численних загрозах українській державності, які несе з собою режим Януковича.
Вибори в Коломиї в такому ракурсі стануть показовими не лише для області, а й для Західної України загалом. Результат засвідчить, що для виборця на цей момент важливіше — національна риторика чи гіпотетичний фінансовий добробут.