Як ми вже повідомляли, на Прикарпатті перебував лідер Народного руху України, відомий політик Борис Тарасюк. Він знайомився з ходом передвиборчої кампанії й участю в ній Руху, мав зустрічі з рухівським активом області, дав прес-конференцію, інтерв’ю для «Галичини».

- Борисе Івановичу, до приїзду на Прикарпаття ви побували в інших регіонах. Якою побачили виборчу кампанію? — з такого запитання почалася наша розмова.

— Насамперед наголошу, що рухівці йдуть на вибори з конкретними програмами вирішення проблем місцевих громад, поліпшення життя людей. Для прикладу скажу, що наш кандидат на міського голову Івано-Франківська Ліліана Сімонович, за висновками експертів, запропонувала одну з найкращих програм щодо поліпшення життя жителів обласного центру. А голова організації ігор Шумега пропонує горянам реальний проект розвитку Верховинщини — створення туристично-оздоровчого високогірного курорту Бистрець—Дземброня. і так є в кожному регіоні. Важливо, аби люди розуміли, що Рух від часу свого постання і здобуття незалежності відстоював  лише інтереси громади, держави, нації, інтереси кожного громадянина, і підтримали наших кандидатів.

А щодо оцінки самої виборчої кампанії, то тут у нас є багато питань. Наголошу, що про чесність і прозорість дій влади у цьому процесі попри всі голослівні заяви чільників говорити не доводиться. Бо вже саме прийняття закону про вибори довело, що нинішній режим намагається буквально заплутати виборців і використати їхню довіру, а сам документ є найнедемократичнішим у Європі. У ньому безліч лазівок для того, аби здійснити будь-яке шахрайство. і почалося воно з формування виборчих комісій, переважну більшість у яких апріорі віддали представникам влади. А перед представниками опозиції було поставлено шлагбаум.

Фальшування почалось і на етапі реєстрації кандидатів, процедуру якої в законі чітко не виписано. А це призвело до нахабних рішень провладних ТВК про зняття насамперед сильних кандидатів від місцевих організацій Руху, як і інших опозиційних сил, як це було в Криму. Приводи були буквально надумані. Скажімо, в Одесі рухівця зняли з реєстрації з тієї  причини, що, мовляв, організація партії «Право і справедливість» подала неправильні документи. Але вилучили з виборчого списку чомусь рухівського кандидата. Воістину, на городі бузина, а в Києві дядько. і це виглядає смішно, якби не було так сумно. Бо подібне до цього відбувається в Харкові, у Броварах Київської області, інших регіонах. А про таке виборче ноу-хау влади, як клонування місцевих організацій опозиційних партій, зокрема «Батьківщини», і говорити нічого. Хіба це відповідає європейським стандартам, про які постійно заявляють Президент і голова уряду?

- Очевидно, що, окрім голослівних заяв і звалювання своїх провалів в економіці, в соціальній політиці, влада інших аргументів не має...

— Безперечно, за вісім чи пак уже дев’ять місяців  від приходу Януковича життя людей кращим не стало, і поліпшення не настане ані завтра, ані післязавтра. Замість обіцяного народові здешевлення наполовину газу взамін за передачу в оренду Росії на чверть століття української землі, ціну для населення підвищено на 50 відсотків, що потягнуло підвищення тарифів в усій соціальній сфері. і це не межа. А такого зростання цін на продукти й товари першої необхідності Україна не знала з 90-х років.

- Зате влада переконує громадян, що досягнуто стабільності і йдуть реформи.

— Нині можна говорити хіба що про цвинтарну стабільність. А про які реформи йдеться? Про підвищення пенсійного віку для жінок на п’ять років... Про знищення новим Податковим кодексом малого і середнього бізнесу, який дає найбільше робочих місць... Про судову реформу... Та недавно прийнятий закон дозволяє судом без присутності відповідача позбавляти боржників за комунальні послуги житла.

- Але вони «будують нову країну»...

— Так, країну без українців, оскільки зазіхають на державний статус української мови, не визнають героїв, які боролись за незалежність, позбавляють права мати свою помісну Українську Церкву... А якщо їм вдасться захопити місцеве самоврядування й узурпувати владу з верху до низу, то Україна і її громадяни не матимуть європейської перспективи.

- Борисе Івановичу, Народний рух іде на вибори з гаслом «Не бійся! Не зраджуй! Не мовчи!». Можете його обррунтувати для читачів, зрештою, ваших виборців?

— Нинішній режим вибудовує тоталітарну вертикаль влади, в якій буквально не залишається місця вільній думці, демократичному волевиявленню. Ми фактично повернулись до стану кінця 80-х—початку 90-х років минулого століття, коли йшов наступ на свободу слова, совісті, на все українське. Влада хоче залякати громадян. Про це свідчить заява Президента європарламентарям про те, що він найбільше остерігається провокацій і лякає виборців правоохоронними органами. Але хто їх може здійснити, якщо не сама влада. Тож закликаємо громадян не боятися виступати проти цього режиму, протистояти наступові на їх права і свободи. Станьмо гордо, пліч-о-пліч, як це було в часи постання НРУ і виборювання незалежності, Майдану. Не бійся, коли влада намагається тебе залякати, коли заводить справи на свідомих українців. До цього нас закликає з далеких засвітів В’ячеслав Чорновіл.

В історії нашого народу чимало прикладів жертовного і героїчного служіння Україні — від княжих, козацьких часів до подвижництва УПА і «шістдесятників». Українські подвижники ніколи не зраджували своїх переконань, віри, мови. Але зрада сьогодні роз’їдає український політикум. У Верховній Раді десятки «тушок» перейшли з фракцій опозиції до більшості, таким чином зрадивши своїх виборців, свої партії, зрештою, ідею. Отож май мужність, не зраджуй, як би тебе до цього не спонукали і чим би не спокушали.

Не мовчи! Бо влада робить усе, аби деморалізувати народ, перетворити його у  німу пасивну масу, якій можна повні провали в економіці, в соціальній політиці видавати як успіхи. Але ми мовчати не будемо. Нашою відповіддю, відповіддю українського суспільства мають бути акції протесту, заяви, звернення до світової спільноти. Кожне зловживання, кожен факт здачі національних інтересів, придушування демократії, нищення нашої мови, історії, духовності буде засуджено й опротестовано. Тому — не мовчи!  Цей заклик спрямовано і до ЗМі  у донесенні  правдивої інформації і про економічну, суспільну ситуацію в регіонах, і про фальсифікації на виборах. Їх викриття великою мірою вплине на те, якими будуть вибори. Я переконаний, що справжній рухівець завжди вірив в Україну, ніколи не боявся, не мовчав, не зраджував своїх цінностей.

- Чи є в суспільстві та критична маса, яка може переломити ситуацію?

— Нині ще немає, за останніми соціологічними опитуваннями, десь 14 відсотків українців готові стати в протестні ряди. Але згадаймо, що аналогічне опитування проводилося влітку 2004 року. Тоді позитивно відповіли лише шість відсотків опитуваних. А вже у листопаді був Майдан. Часто буває так, що соціологія живе своїм життям, інколи замовним, а життя суспільства — за своїми законами. «Бульдозерний» наступ влади на соціальні права і духовні свободи громадян може в короткі періоди мобілізувати громадськість на рішучу боротьбу. Зрештою, вона не обов’язково має вилитись у революцію на Майдані, і, дай Боже, аби протестні акції були такими ж мирними. Влада загралася, наступ на права і свободи людей, ігнорування соціальних проблем і суцільна брехня та казки про міражні успіхи дуже скоро можуть змобілізувати суспільство на громадянський протест. Бо все це до того, що у нас режим вибудовує таку стабільність, як у Північній Кореї. Такого допустити ніяк не можна.

- Але для цього потрібна міцна і єдина опозиція, яка могла б протистояти тоталітаризму. Як же її сконсолідувати?

— Такими чинниками можуть бути нетерпимість діям влади і відмова політиків із національно-демократичного табору  від амбіцій гетьманства. Може, взагалі настав час, щоб у політику прийшли нові люди.

- Що значать вибори для Руху в короткій і подальшій перспективі?

— Насамперед це огляд наших рядів і сил, вони мають дати відповідь, наскільки Рух готовий до наступних парламентських виборів. Зрозуміло, що входження рухівців до органів місцевого самоврядування — це засіб поширення нашого впливу на розвиток суспільних процесів на рівні громад, що для нас дуже важливо.

- Отож що ви побажаєте виборцям Прикарпаття?

— Передусім віри в себе і в майбутнє України. А ще закликаю їх прийти на вибори і не боятися проголосувати за людей, яким довіряєте, за кандидатів від Народного руху. Не продайте свій голос за кіло гречки, не зрадьте національної ідеї. І не мовчіть, коли бачите фальшування, бо влада, з одного боку, зробила і робить усе, аби сфальсифікувати волевиявлення, а з другого — прагне, аби це зійшло їй з рук і назовні продемонструвати Європі, що у нас процвітає демократія. Підтримайте Рух на цьому доленосному етапі розвитку України, проголосуйте за його кандидатів до рад усіх рівнів. А в обласному списку голосуйте за № 5, в івано-Франківському міському — за № 7. і, зрозуміло, за кандадита на міського голову Ліліану Сімонович. Нехай не буде серед вас тих, хто боїться, хто може зрадити, хто промовчить.

Віри вам у щасливе майбутнє України!