6-7 серпня 2011р. в урочищі Бичова поблизу містечка Монастириськ Тернопільської області відбувся ХІІІ Всесвітній етнофестиваль лемківської культури “Дзвони Лемківщини”, яку репрезентували понад 20 000 учасників з Польщі, Словаччини та України. Місто Івано-Франківськ представляла народна аматорська хорова капела “Бескид” Міського Народного дому під керівництвом заслуженого працівника культури України Петра Чоловського.

Ключі від новозбудованої хати-світлиці для лемків Івано-Франківщини за дорученням голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка начальник обласного управління культури Володимир Федорак вручив голові обласного товариства «Лемківщина» Степану Криницькому під час відкриття Всеукраїнського фестивалю «Дзвони Лемківщини», що проходив минулих суботи-неділі у лісі поблизу містечка Монастирськ Тернопільської області.

12-13 червня у с. Рівня на Рожнятівщині проходитиме 5-ий Прикарпатський фольклорно-етнографічний фестиваль лемківської культури «Кличе Зелена неділя».

У програмі фестивалю: у неділю о 12.00- парад художніх колективів та гостей; 13.00 - урочисте відкриття представницького лемківського дійства; 14.00 - святковий концерт; 22.00 - «молодіжна забава».

У понеділок, 13 червня, о 10.00 - служба Божа і панахида на Ватряному полі; 12.00- друга частина фестивального концерту.

18.00 - закриття 5-го Прикарпатського фольклорно-етнографічного фестивалю лемківської культури «Кличе Зелена неділя».

Організатори - управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Рожнятівська районна державна адміністрація, районна рада та регіональне лемківське товариство «Бескидське земляцтво».

Вперше в Івано-Франківську зорганізовано зустріч, темою якої стала література про Лемківщину, а також лемківська поезія ХХ ст. Вечір так і назвали "Смак лемківського слова".

Вечір проходив в обласній науковій універсальній бібліотеці ім. І. Франка. Його організатор Анна Кирпан читала вірші поетів відомих, як-от Іван Русенко, та тих, кого мало знають навіть і самі лемки. Деякі твори представили самі автори, наприклад, Анатолій Ядловський, у чиєму доробку декілька поетичних збірок, створено ряд пісень на його слова.

У неділю громада села Лопушна Рогатинського району відзначила 65-ту річницю депортації лемків з території Польщі. На урочистості завітали гості з Тернопільської області, Львова, Рогатина. Калуша. Після Служби Божої з словами привітань виступили о. Анатолій зі Львова, декан УГКЦ о.Дмитро Бігун, голова райдержадміністрації Марія Челядин, представники районної влади і сільської ради, районного товариства «Надсяння».

Відбувся також святковий концерт учасників художньої самодіяльності Лопушної та сусідніх сіл із Бережанщини, з Калуша. Звучали лемківські пісні та вірші.

     11 липня в міському парку культури і відпочинку ім.Т.Г.Шевченка для івано-франківців та гостей нашого міста відбувся концерт народної аматорської лемківської хорової капели «Бескид» Міського Народного дому,незмінним художнім керівником якої є заслужений працівник культури України, доцент інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника Петро Чоловський.
      Основу концертної програми складали лемківські хорові твори a-capella на музику композиторів: М.Колесси «Промочив мя, промочив», П.Чоловського «Ишла Марина», М.Кречка «Ой на горі пень дуплавий», «Гори наши» та інші. Окрасою концерту була хореографічна композиція «Ішло дівча лучками» у виконанні жіночого складу хору. В концерті також взяло участь вокальне жіноче тріо «Калина» Міського Народного дому (художній керівник Анна Якубовська).

Лемківська громада Прикарпаття вирішила спорудити цього року в обласному центрі дерев’яний храм у традиційному лемківському стилі. Вирішили, що це найкращий спосіб відзначити 65-ліття масової депортації з рідних земель.

У 1945 році, ще задовго до закінчення воєнних дій, на території Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Підляшшя розгорнулась масштабна акція масового насильницького переселення в Радянську Україну.

Часто військові оточували село і давали людям лише дві години, щоб зібрати найнеобхідніше. Наступна хвиля депортації, т. з. «Акція «Вісла», розсіяла по півночі і заході Польщі усіх, хто ще залишився.

У 15-му числі «ГК» вміщено дві доволі суперечливі публікації. Перша - давно потрібна й очікувана стаття архітектора Зіновія Соколовського про руйнацію нашого старовинного і прекрасного міста недоречними та обскурними гігантськими спорудами; друга - невідомо чия замітка (припускаю, що п. Криницького) під рубрикою «Проект» «Буде лемківська церква», де безапеляційно стверджується, що у сквері біля Народного дому «Княгинин» (чомусь адреса - вул. Галицька, 38а) «виросте новий храм - дерев'яний, стрункий, елегантний, в традиційному лемківському стилі», який «стане водночас і пам'ятним знаком». Замітка оздоблена малюнком майбутньої церкви і банківськими реквізитами релігійної громади св. апостолів Кирила і Методія УГКЦ м. Івано-Франківська для збору коштів-пожертвувань на будівництво храму.

Лемківська громада Прикарпаття вирішила спорудити цього року в обласному центрі дерев’яний храм у традиційному лемківському стилі.  Це найкращий спосіб відзначити 65-ліття масової депортації лемків (і, звичайно, не тільки лемків) з рідних земель.

Варто нагадати, що тоді, в 1945 році, ще задовго до закінчення воєнних дій, на території Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Підляшшя розгорнулась масштабна акція масового насильницького переселення в Радянську Україну. Чим далі, тим жорсткіше діяла влада, бачачи опір народу. Часто військові оточували село і давали людям лише дві години, щоб зібрати найнеобхідніше. А потім за депортованими зачинилась «залізна завіса». Хоча в незалежній Україні і з’явилась можливість поїхати в Польщу та бодай побачити рідну землю, але повернення на батьківщину і сьогодні є неможливим.