Тарас ПРОХАСЬКО: Бачу життя, як літературу

Людина має достатньо багато підстав бути щасливою, переконаний Тарас Прохасько, івано-франківський письменник. Про це його якось навіть не випадає питати, тобто вимагати аргументів, бо він просто виглядає щасливим безсумнівно, безальтернативно й органічно. Мені так здається. Не всі знають, що зустріти письменника Прохаська можна в середмісті Івано-Франківська, де він живе вже 40 років, і що при зустрічі він, безперечно, справить на вас враження, яке словами передати непросто. Гадаю, в цьому допоможе розмова, яку ми мали на подвір’ї нашої редакції під виноградом одного погожого ранку наприкінці робочого тижня.

— Тарасе, знаєте з ким я вас асоціюю? із Сковородою. Ніхто вам такого не казав?

— Ну аж так — нєѕ Він мені дуже подобається, втім, так би мовити, на приватному рівні. Та, відверто кажучи, читати його я не зміг. Просто зрозумів, що взяв усе необхідне з кількох сторінок. Я сприймаю його дуже приватно, як когось свого, як приятеля.