Розпочалися богослужіння в особливій церкві, щойно зведеній в івано-Франківську, в мікрорайоні «Пасічна», неподалік од відомого озера. Унікальність цього храму з дерева в тому, що його спорудили без жодного цвяха. Будівничі використовували тільки природні матеріали, зокрема річкове каміння, деревоматеріали зі смерек та лісовий мох, яким для зберігання тепла заповнили щілини між дошками й брусами і сиру нафту. Такі церкви будували кілька століть тому, а нині ті з них, що збереглися, стали музейними експонатами.

Цього року відзначаємо ювілей – 75 років тому, 25 липня 1936 р. на теренах Галича – Крилоса зусиллями археолога Ярослава Пастернака (1892 – 1969) було локалізовано місцезнаходження Успенського собору. Це було надзвичайно велике відкриття, яке підсумувало роботу всіх дослідників Давнього Галича ХІХ – першій чверті ХХ століть (о. Л.Лаврецького, І.Шараневича, Й.Пеленського) і дало поштовх для подальших досліджень впродовж останніх десятиліть – за часів СРСР і незалежної України.

У Погоні Тисменицького району заклали і освятили підвалини греко-католицького храму Погонянської Богородиці. Це ще один етап у розбудові Погонянського духовного центру.

Третій рік триває будівництво великого собору на території Василіянського Свято-Успенського Погонянського монастиря. Споруда об’єднає дві церкви: на двох поверхах. Церква Цариці Вервиці у нижній частині храму вже діє, а спорудження верхньої, власне Погонянської Богородиці, розпочинається зараз.

Міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов взяв участь в освяченні каменю майбутнього храму на честь Архістратига Божого Михаїла. Головою святої процесії був Предстоятель Української православної церкви Блаженніший Володимир Митрополит Київський і всієї України. 

Місце для будівництва святині було обрано не випадково – територія Центру реабілітації ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства внутрішніх справ України підійшла якнайкраще. 

- Міліція - це структура, яка постраждала від аварії на ЧАЕС більш за всі інші, - розповідає Міністр. – Тому ми вважаємо своїм обов’язком побудувати храм саме в цьому місці. Тут можна буде вшанувати пам`ять тих людей, які віддали своє життя і в Чорнобилі, і загалом під час боротьби зі злочинністю. 

Також Анатолій Володимирович зазначив, що будівництво здійснюватимуть за власні кошти особового складу та спонсорів Міністерства – жодної копійки з бюджету. По приблизним підрахункам церков буде побудована вже через 1 рік.

Парафія святих Кирила і Методія у Крихівцях наразі не має свого храму. Богослужіння відбуваються у приміщенні монастиря Воплоченого Слова. Але вже 3 роки провадиться будівництво народним методом. Щоб заохотити людей до розбудови храму, настоятель парафії отець Йосафат Бойко запровадив нову акцію — «Подаруй горнятко сусідові». Стартує вона вже у переддень Різдва Христового.

Минулого року, розповідає настоятель парафії святих Кирила і Методія отець Йосафат Бойко, спільними зусиллями багатьох добрих людей у храмі вдалося забетонувати стелі, дещо поштукатурити і вставити трохи вікон. А головне — на церкву виставили куполи. Тепер духовний осередок Крихівців видно зусібіч — навіть із центральної частини Івано-Франківська. Та попереду — ще багато роботи.

8 грудня відбулось засідання комісії з проведення інвентаризації церковного майна храму Святого Василія Великого в с.Новошин. В засіданні взяли участь заступник голови облдержадміністрації Роман Іваницький та голова Долинської райдержадміністрації Петро Шкутяк.

Розглянуто питання передачі храму Святого Василія Великого в с.Новошин громадою УПЦ КП громаді УГКЦ у зв’язку із завершенням будівництва нового храму УПЦ КП.

У селі Прутівка Снятинського району урочисто відзначили 100-літній ювілей церкви Введення у храм Пресвятої Діви Марії. Храм був зведений на початку минулого століття, завдяки щирій пожертві та надзвичайним зусиллям вірних і отця-пароха Ілларія Курп’яка.

З настанням незалежності України у Прутівці було зареєстровано дві громади – греко-католицьку та православну. З 1996 року, вперше у районі, вони почали відправляти богослужіння почергово та разом дбати про Божий храм. І саме завдяки спільним зусиллям обох громад три роки тому церкву було газифіковано, а у цьому році проведено зовнішній ремонт.

У вівторок, в день другої пречистої, на вулиці Чорновола у Івано-Франківську було урочисто відкрито новозбудований Університетський храм Різдва Пресвятої Богородиці.
      Втім на відміну від багатьох традиційних церков, (тут збудовано сучасну конференц-залу, комп’ютерний клас, бібліотеку), цей храм розрахований, перш за все, на культурне та духовне виховання молоді, зокрема студентів Прикарпатського Національного Університету ім. Стефаника яким тепер є де помолитися перед екзаменом чи просто вилити душу священику.

У вівторок, в день другої пречистої, на вулиці Чорновола у Івано-Франківську було урочисто відкрито новозбудований Університетський храм Різдва Пресвятої Богородиці.

Наріжний камінь під його будівництво було закладено ще 10 років тому. А місце для нього — високу гору поруч з дорогою на Різдвяни — обрав архітектор району Степан Дяків. Він же — й автор проекту.

Зводити церкву допомагали громаді директор Бурштинської ТЕС Мирон Романів, депутати районної ради Василь Крук, Володимир Костишин, Мирослав Бартків.

Символічно, що його будівництво розпочато 29 липня і приурочено до чергової річниці Володимирового Хрещення Руси-України. Нагадаємо, що українська Церква київської традиції була унікальним явищем у світовому християнстві, зберігаючи тривалий час єдність зі Сходом і Заходом. Власне з цього спільного духовного джерела беруть початки УГКЦ та УПЦ КП. Зауважимо також, що церква Святого Пантелеймона постане на території онкодиспансеру — місця терпінь і випробувань, де фізично хворі люди чи не найбільше потребують духовної розради та опіки.

Благословили спільне спорудження нової церкви єпископи Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ — Миколай (Сімкайло) та  Коломийської єпархії УПЦ (КП) — Іоан (Бойчук).

На території Івано-Франківського військового авіаційного гарнізону незабаром може з’явитись свій храм. Власне з такою пропозицією до військових авіаторів звернулась громада Української Автокефальної православної церкви Святого Володимира.

У травні цього року в с. Чорнолізцях неподалік Тисмениці церква Перенесення мощей св. Миколая зустріла свій 100-літній ювілей у помітних обновах. На подвір’ї споруджено каплицю, викопано криницю, оновлено огорожу, дзвіницю, вимощують бруківкою територію навколо церкви. При храмі організовано змішаний хор, у якому співають 30 осіб.

Пастирі і парафія

Чорнолізці мають давні традиції активного релігійного і національного життя. Про це свідчать розповіді старожилів, архівні документи, письмові матеріали. Збереглась церковна книга, перший запис у якій зроблено 1800 року — ним священик засвідчив про народження жителя села Йосифа Кондрасевича. Ця книга досить велика за обсягом. У ній містяться дані про кожного жителя села від народження до упокоєння або виїзду за межі населеного пункту. Д

У селі Новошин Долинського району греко-католики та православні не можуть поділити церкву. Старий Храм Святого Василія Великого на разі закритий на колодку, ключі у православної громади, а греко-католики змушені правити богослужіння просто неба. Подейкують, що представники православної конфесії хочуть зробити зі старої церкви музей. За іншою версією, релігійний конфлікт підтримується навмисне для того, щоб старовинна споруда церкви або розвалилася з часом, або й згоріла.

З приходом радянської влади на західноукраїнські землі греко-католицька церква пішла в підпілля. Коли Україна здобула незалежність і УГКЦ відновила легальну діяльність, загострилися міжконфесійні суперечки, здебільшого через храми. Греко-католицькі церкви, які за Радянського Союзу віддали православним, почали повертати власникам. 

У селі Кобаки Косівського району відбулася велична подія – освячення нового храму Святого Юрія Переможця. Двадцять родин місцевої громади на чолі із священиком жертвенною працею і ревною молитвою спромоглися звести нову святиню. Вельми радісний для громади чин посвячення нової церкви довершив єпископ Коломийсько-Чернівецький Микола Сімкайло.

Єпископ відзначив добру роботу викладачів та студентів Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, котрі виготовили для нової церкви престіл, тетрапод та семисвічник. Пам’ятними відзнаками з нагоди 20-ї річниці виходу УГКЦ з підпілля владика відзначив чотирьох парафіян села.

Лемківська громада Прикарпаття вирішила спорудити цього року в обласному центрі дерев’яний храм у традиційному лемківському стилі. Вирішили, що це найкращий спосіб відзначити 65-ліття масової депортації з рідних земель.

У 1945 році, ще задовго до закінчення воєнних дій, на території Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Підляшшя розгорнулась масштабна акція масового насильницького переселення в Радянську Україну.

Часто військові оточували село і давали людям лише дві години, щоб зібрати найнеобхідніше. Наступна хвиля депортації, т. з. «Акція «Вісла», розсіяла по півночі і заході Польщі усіх, хто ще залишився.

Лемківська громада Прикарпаття вирішила спорудити цього року в обласному центрі дерев’яний храм у традиційному лемківському стилі.  Це найкращий спосіб відзначити 65-ліття масової депортації лемків (і, звичайно, не тільки лемків) з рідних земель.

Варто нагадати, що тоді, в 1945 році, ще задовго до закінчення воєнних дій, на території Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Підляшшя розгорнулась масштабна акція масового насильницького переселення в Радянську Україну. Чим далі, тим жорсткіше діяла влада, бачачи опір народу. Часто військові оточували село і давали людям лише дві години, щоб зібрати найнеобхідніше. А потім за депортованими зачинилась «залізна завіса». Хоча в незалежній Україні і з’явилась можливість поїхати в Польщу та бодай побачити рідну землю, але повернення на батьківщину і сьогодні є неможливим.