Завтра у Верховній Раді мають відбутися слухання на тему «Земля в українській долі: ситуація в земельній сфері, законодавче забезпечення земельних  відносин та практика його реалізації». Але, схоже, незалежно від результатів розгляду цього питання в сесійній залі та прийнятого рішення ринок земель  сільськогосподарського призначення в Україні таки стартує 2012 року. Принаймні цю дату остаточно затвердив недавно Президент Віктор Янукович. Той віз, який «і досі там», однозначно мусить рушити. інакше, зазначив глава держави, не розірвати те замкнуте коло, за якого українські селяни не мають змоги ефективно обробляти свої паї, їхні земельні ресурси розкрадають, а спритні ділки наповнюють вітчизняний ринок імпортними продуктами харчування. «Завершення земельної реформи — один із найважливіших напрямів державної політики», — підкреслив В. Янукович і виступив з ініціативою винесення цього питання на всенародне обговорення.

Свою незмінну позицію глава держави підтвердив і під час «Розмови з країною». Він ще раз наголосив на тому, що завершення земельної реформи не можна затягувати, оскільки «тіньова» приватизація землі в країні вже досягла загрозливих форм». Тим часом вільний ринок землі, на якому, за його словами, і товаровиробник, і селянин займуть належне місце, не лише покладе край тим незаконним діянням, а й «значно підсилить економічну складову аграрного сектору економіки».

Отже, на підготовку відповідного правового поля для початку, як кажуть експерти, цивілізованого продажу наділів продуктивної землі нинішні уряд і парламент мають десять місяців. За цей час їм належить здійснити те, що не зроблено за попередні десять років. А саме, нагадаємо: прийняти закони про державні земельні кадастр і банк, про ринок земель сільгосппризначення, про єдиний земельний сільськогосподарський податок, провести інвентаризацію площ і наділів продуктивних земель...

Наразі ще нічого з цього не зроблено. А в політикумі й на громадських форумах розгоряється дискусія про доцільність–недоцільність скасування найближчим часом мораторію на ті торги, яка вкотре засвідчує, що формування ринку сільгоспземель в Україні — одне з найбільш заполітизованих питань аграрного виробництва. Причому діапазон точок зору, які висловлюють на обговоренні президентської ініціативи, сягає абсолютних полярностей. Виступають як за те, щоб назавше заборонити продаж сільгоспземель, так і за зняття будь-яких обмежень на передачу у власність або торгівлю продуктивними землями.
Правда, більшість політичних сил визнає необхідність і неминучість запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, що посприяє розквітові села, визнав голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік на засіданні в рамках підготовки до запланованих на 2 березня згадуваних парламентських слухань.
«Однак впровадження вільного ринку продуктивної землі з 2012 року призведе до того, що українські селяни залишаться без землі — її скуплять у них ті, хто має на це гроші», — таку впевненість висловив лідер партії «Громадянська позиція» і голова Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Анатолій Гриценко. Він пояснив свою позицію тим, що «не комуніст» і не проти права власності на землю, але «не має довіри до термінів і механізму впровадження ринку землі, які пропонує влада».

«Землю не можна перетворювати на товар і продавати її, наче корисні копалини чи вирощену на родючих полях продукцію», — переконана народний депутат від Блоку Литвина Катерина Ващук. За її словами, так «по-любительськи» підходити до ринку землі — злочин перед державою й народом», якщо ж «влада спробує нахабно розпочати продаж землі, це матиме непередбачувані наслідки, може, й гірші, ніж єгипетські. Це межа, за яку перейти не можна. Люди не терпітимуть. Бо ніде в світі землю так просто не транжирять. Треба рухатися шляхом поглиблення земельної реформи. Але з розумом».

Поки триває та дискусія, варто б зауважити, що головним козирем на користь скасування мораторію є те, що ринок землі машинально підвищить рівень сільгоспвиробництва й посприяє його модернізації, — не витримує критики.

За великим рахунком це не питання торгів на землю. Приміром, у більшості європейських країн або ж не існує приватної власності на продуктивні сільгоспугіддя взагалі, або ж у руках держави переважна  частина їхнього масиву. Але там збирають зерна й інших культур набагато більше, ніж в Україні.

Наразі розквітові аграрного сектору в нашій державі, з одного боку, перешкоджає брак серйозного стимулювання сільськогосподарського виробництва. З другого — вітчизняного рільника чи тваринника і справді буквально підкошує продовольчий імпорт — чи то свинини з Польщі, чи часнику з Китаю, чи картоплі з Єгипту, який нерідко за непрозорими схемами у ручному режимі регулюють депутати й чиновники різних рівнів на користь наближених до них бізнесменів.

Що в цій ситуації змінить відкриття ринку селянських паїв?