З ухваленням Закону України «Про Державний земельний кадастр» сталась, як на мене, вельми значуща суспільна подія. Адже Україна — єдина на пострадянському просторі держава, де й досі немає земельно-кадастрової системи. Поява ж такого довгоочікуваного документа посприяє її створенню, що матиме неабияке значення як для всього суспільства, так і для територіальних громад та простих громадян зокрема.

Як один з авторів законопроекту вважаю, що для держави «плюс» полягає в тому, що коли буде складено карту всіх земель, а земельні наділи розподілено за видами й категоріями, тоді відповідно до кадастру буде видно, які земельні ділянки перебувають у власності, які в оренді, а які — вільні. А тоді й можна буде планувати податкові надходження, що служать базою для всіх місцевих бюджетів. Наприклад, у Франції створення кадастрових мап започаткував ще Наполеон якраз для налагодження ефективного адміністрування податків на землю і нерухомість. Ця система діє там і нині.

Такий закон необхідний насамперед для конкретного землевласника. Аби він був упевнений, що межі його земельної ділянки визначено правильно і що на його власність не «накладено» чужу територію. Відповідно до прийнятого закону Державний земельний кадастр — це єдина державна геоінформаційна система, до якої вноситимуть відомості про всі землі України, в тому числі й ті земельні ділянки, які вже нині сформовано. В законі концептуально закріплено положення про те, що земельний кадастр відокремлено від Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і що функцію його ведення покладено тільки на органи земельних ресурсів. Він також передбачає, що вноситимуть відомості до кадастру та надаватимуть інформацію з нього Державні кадастрові реєстратори, які працюватимуть в складі як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, так і в його територіальних органах.

Важливо й те, що Державний кадастровий реєстратор безпосередньо сам прийматиме документи у громадян. Отже, буде ліквідовано чинну бюрократичну процедуру проходження документації у владному органі. Крім того, особа знатиме, кому вона віддала документи і від кого може вимагати певних дій. А ще реєстратор перевірятиме на відповідність чинному законодавству документи, з якими звернулася особа, котра хоче зареєструвати свою земельну ділянку. і в разі виявлення так званої «накладки земель» він матиме підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації такої земельної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор сам підписуватиме всі документи, які видаватимуть із кадастру та ставитиме на них мокру печатку, на якій фігуруватиме його прізвище, ім’я, по батькові та назва установи, в якій працює. Це, по-перше, усуватиме корупційний чинник, який нині існує при видачі державних актів, коли людина виготовила всю необхідну документацію, отримала погодження органів, однак на державний акт чекає роками, оскільки в законодавстві не передбачено ні термінів видачі цих документів, ні міри відповідальності за тяганину чи й невидачу державних актів. По-друге, така норма дозволяє персоніфікувати особу, яка має відповідати в разі неналежного виконання своїх посадових обов’язків.

Тобто, якщо Державний кадастровий реєстратор порушить визначені законом терміни внесення відомостей до кадастру, який становить 14 днів, чи надання таких відомостей, що має бути зроблено того самого дня, коли надійшла заява, або ж вимагатиме не передбачені законом документи для внесення відомостей до кадастру, то буде притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на 20—50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У зв’язку ж із тим, що з 1 січня 2012 року відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» єдиним правовстановлювальним документом, що підтверджуватиме право власності на нерухоме майно, в тому числі й земельну ділянку, буде свідоцтво про право власності на нерухоме майно, передбачено, що необхідність в отриманні державного акта про право власності на земельну ділянку, який, по суті, матиме дублюючий характер, відпаде сама собою. Тому з 1 січня 2013 року потребу отримання державних актів на землю буде скасовано, однак уже видані акти на землю залишатимуться чинними.

З того часу, коли запрацює Державний земельний кадастр, людина матиме право будь-коли отримати інформацію про свою земельну ділянку, її характеристики, властивості, координати у вигляді відповідного витягу з кадастру. Перевага ще й у тому, що цей витяг міститиме завжди актуальну інформацію про земельну ділянку і на ньому буде мокра печатка, підпис та контактні дані особи, яка його видала. Крім того, закон надає доступ до кадастрової системи і органам місцевого самоврядування. Тобто відповідні органи завжди матимуть змогу перед виділенням особі конкретної земельної ділянки перевірити, чи справді вона вільна.

Ще одним революційним позитивом закону є норма щодо обов’язковості відображення відомостей Державного земельного кадастру в мережі інтернет з режимом відритого доступу за винятком відомостей про власників і користувачів земельних ділянок. Це європейський досвід. Практика багатьох країн свідчить, що для реалізації прав, інтересів фізичних та юридичних осіб, внесення інвестицій в економіку країни суттєве значення має прозорість інформації про земельні ділянки. Закритість такої інформації в нинішніх умовах є однією з основних причин корупції у земельній сфері.

Я впевнений, що важливий крок до наведення порядку в сфері земельних відносин у державі зроблено. і переконаний, що в Україні буде створено державну земельно-кадастрову систему, орієнтовану на людину.

Роман Ткач

Галичина