На  залізниці, як і загалом у суспільстві, трапляються і крадії, і прогульники, і ті, хто зловживає спиртним. Очевидно, що 60-тисячний колектив не застрахований  від таких «спеціалістів». Попри проведення профілактичної та виховної роботи, догани і звільнення, кількість випадків протиправних дій та порушення трудової дисципліни, на превеликий жаль, суттєво не змінюється. Фахівці вбачають причину цього у практичній відсутності заслуженої кари. Вони переконані: правопорушень було б менше у рази, якби діяло правило необоротності покарання. Як це не прикро визнавати, але запорукою безкарності для багатьох злочинців є «дахування» зі сторони правоохоронців.

       Триває  розслідування справи, фігурантами якої є особа з кримінальним минулим, працівник воєнізованої охорони залізниці та працівник транспортної міліції. Їм інкримінують вимагання грошей (від 1 тисячі гривень до 10 тисяч доларів США) з працівників залізниці, нібито впійманих на крадіжках. Як свідчать матеріали розслідування, крадії сплачували гроші за те, щоб інформація про їхні протиправні дії не дійшла до керівництва. На сьогодні вже встановлено низку таких оборудок, щоправда, на лаві підсудних наразі опинився лише один міліціонер, але є підстави вважати, що вказана схема є добре відпрацьованою і в ній задіяно десятки осіб у мундирах.

       Тривожним фактом є те, що часто правоохоронці  затримують залізничників, злодіїв дизпалива, а згодом, самі ж і відмовляють у порушенні кримінальних справ проти них, посилаючись на п.2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. Отримавши довідку, яка вказує на невинність, злодії звертаються до суду для поновлення їх на роботі.