Останній день минулого тижня ледь не завершився трагедією для обласного центру. Вибух газоповітряної суміші в підземних комунікаціях, що стався в мікрорайоні Пасічна, в разі більшої потужності міг б призвести й до летальних наслідків. На щастя, майже обійшлося, правда постраждалі все ж таки є, а відповідальних ще нема.

Громада міста могла вкотре пересвідчитись в якому стані перебуває сьогодні  комунальна сфера й гарантій того, що вибухи не сьогодні–завтра не стануться в якомусь іншому місці ніхто не дає. Звинувачувати когось у безвідповідальності сенсу немає, адже можна посилатися на прикру випадковість й одиничність даного випадку, правда батькам двох діток від цього не легше. Натомість, територія довкола місця вибуху майже тиждень була розрита й перекрита.

Не могли зрозуміти владу жителі все тієї ж Пасічної, і провели акцію протесту, перекривши дорогу, що веде до обласної лікарні. Щоправда дорогою її назвати важко, скоріше смугою перешкод. Важко навіть уявити, які епітети вислуховували водії реанімобілів від родичів тих, кого везли в лікарню. Акція протесту таки змусила вже за декілька годин розпочати ремонтні роботи. Але чому ремонт не можна було провести без представників влади невідомо. Щоправда привезена ще кілька тижнів тому фреза так і залишилася без роботи, певно через те, що якщо здерти асфальт то ями стануть більшими, а отже і асфальту піде більше. Тому знову тяп-ляп… Вочевидь, 4 млн. грн., які передбачені на ямковий ремонт, змушують «латати» ями через одну. Ремонтним бригадам заважає і спека, і перенасичення автомобілів. Пригадується, раніше практикувалося здійснювати ремонтні роботи ближче до вечора, коли і спека, і кількість авто на дорогах значно менші.

Насправді з вулиці Галицької до обласної лікарні веде ще одна дорога, але її якісь «газди» перекрили шлагбаумом. Мовляв: «Чого це мають попри них їздити». Хоча, якщо б мер розпорядився шлагбаум забрати, то це б на час ремонту могло б хоча б трішки вирішити проблему із транспортною перезавантаженістю.

Натомість губернатор, розуміючи що двадцяти млн. грн. на ремонт не вистачить, замість того, щоб очікувати на гроші, ініціює випуск внутрішніх обласних облігацій на суму близько 1 млрд. грн., що дозволить значно покращити стан доріг в області. Цікаво кого зобов’яжуть їх викупити, і що за це пообіцяють.

Облдержадміністрація взагалі останнім часом перетворюється на такий собі генератор ідей. Інвестиційні та інші перспективні ідеї тут ллються неначе із рогу достатку. Якщо минулого тижня мова велася про енергозберігаючі технології та стратегію розвитку агропромислового комплексу, то вже цього тижня Михайло Вишиванюк вирішив обнадіяти населення перспективою доступного житла й схвалив відповідну програму аж до 2017 року. Схоже, таким чином буде знайдено вихід із проблемними забудовами, через які відбулися вже не одні акції протесту. 

Більше того, голова ОДА вирішив серйозно взятися за боротьбу з корупцією. Практично кожного дня надходить інформація про арешти тих чи інших посадових осіб. Варто зазначити, що за даними світового рейтингу корупції, наша країна займає «почесне» 146-те місце серед 180 країн світу. Дійшли вже до того, що ми знаходимося поряд із такими державами як Зімбабве, Камерун, Кенія та Росія, з якою останнім часом знову налагоджуються тісні взаємини. Поряд з прийняттям різноманітних двосторонніх угод, які по багатьох аспектах викликають значний суспільний резонанс та несприйняття частиною суспільства, керівникам держав не завадило б взятися до розробки спільної стратегії боротьби з корупцією, адже обидві держави у значній мірі переживають схожі проблеми. На жаль, сьогодні ми опинилися в ситуації, коли без хабаря неможливо ані народитися, ані спокійно відійти в небуття.

Палкими ж промовами та різноманітними демонстративними методами викорінити корупцію неможливо. Звичайно, арешти та покарання винних повинні відбуватися. Однак, це має бути лише першим кроком у боротьбі з цим негативним явищем. Необхідно докорінно змінювати саму систему. Основою має виступати нормативно-правова база, яка б відповідала об'єктивним сучасним реаліям та давала можливість посадовим особам гнучко розпоряджатися не надто щедрими фінансами. Держава мусить створити достатні умови та забезпечити належний рівень матеріального забезпечення. Потрібно запровадити суворий, але водночас і прозорий контроль за діяльністю посадових осіб. Вкрай необхідно працювати й над рівнем моральності та правової культури суспільства, який залишається доволі низьким. Адже деруть хабарі переважно через те, що їх хтось дає, хоча є випадки й вимагання.

Ще більш вражаючі ініціативи в міської влади. Чергове перенесення місця спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку, та чомусь здається що дискусії стосовно місця його розташування таки не завершилися. Заборона продажу алкогольних напоїв в нічний час у торгових закладах. Ця ініціатива спрямована в першу чергу на боротьбу з алкоголізмом серед молоді. Чи то чиновники забули як самі були студентами, чи не пам'ятають, що заборонений плід солодший. В будь-якому випадку банальна заборона продавати алкоголь навряд чи вирішить проблему. Створення мережі комунальних аптек в обласному центрі. За це рішення міська рада проголосувала одноголосно. Дарма, що з третього разу, дарма що на сесії були присутні лише 33 із 60 депутатів. Втім, за цінами виробника медикаменти матимуть змогу придбати лише пільгові категорії населення. Для решти ж населення будуть встановлені надбавки, які визначатиме виконавчий комітет. Щось нагадує соціальні магазини Солов’я, тільки за гроші жителів міста. Черновецький зі своєю гречкою відпочиває…Черговий раз «завалили» Wi-Fi-доступ до Інтернету, – щось не вдається Utimу підсадити місто на халявний Інтернет, воно (місто) чомусь впирається. Не вдалося меру залучити іноземних інвесторів до будівництва реабілітаційного центру на Микитинецькій, хоча 200 тисяч за звільнення площадки вже заплатили. Чи то криза в Європі так подіяла, чи то інвестори комусь не довіряють.

Останнім часом коефіцієнт корисної дії міської ради вперто тримається десь поблизу нуля. Як правило, сесії відбуваються за наступним сценарієм. Близько години йде на зібрання кворуму, адже народні обранці, що «добросовісно та сумлінно» виконують покладені на них громадою обов'язки не те, що постійно спізнюються, вони просто-напросто перестали взагалі відвідувати сесійну залу. Далі приблизно стільки ж йде на порядок денний та депутатські запити тих, хто не знайшов собі кращого заняття в день сесії. Хоча, звичайно, є й сумлінні та порядні депутати… Однак, це – скоріш світлі плями на чорному полотні. Після цього можна покритикувати один одного, з горем пополам прийняти одне-два питання і … піти на обідню перерву, з якої мало хто повертається. Така робота депутатів – це ще одне підтвердження необхідності зміни пропорційної виборчої системи й запровадження елементів мажоритарної системи на місцевому рівні. Міській владі вже давно необхідне перезавантаження у формі нових виборів, які скоріш за все відбудуться вже цієї осені, й хочеться сподіватися, якісно оновлять депутатський корпус.

До речі, аптеки це не перша подібна ініціатива міської влади – не так давно в міських мікроавтобусах пільговики мають змогу їздити без обмежень з 10 до 16 години, в той час як решта населення змушена сплачувати чи не найдорожчу вартість проїзду в країні у явно не найбільшому місті. До прикладу, вартість проїзду в Львові становить 1,75 грн., а пільговики їздять також без обмежень. Як тут не долучити питання доцільності функціонування «Електроавтотрансу», ажде він дотується з міського бюджету і також має перевозити пільговиків безкоштовно. Щось забагато уваги пільговикам, хоча вони якраз і є найбільш організованим електоратом.

Справжньою сенсацією може стати зміна керівника ОТБ «Галичина». Принаймні загальні збори трудового колективу за участю профспілок наштовхують саме на цю думку. Ольга Бабій і «Галичина», що в свідомості жителів, щоправда не цілої області, вже тривалий час асоціюються як тотожні поняття, можуть «розлучитися». Вічне крісло Ольги Бабій може виявитися не таким уже й вічним. Тому з огляду на це, в найближчий час, слід очікувати цілу купу кандидатів на цю важливу посаду.

Схоже, що нового голову отримає й «Наша Україна». Наразі мова йде про зміну очільника цілої партії… Замість Віктора Ющенка, близьким до якого є Зіновій Шкутяк, партію може очолити екс-голова СБУ Валентин Наливайченко. Сам Віктор Андрійович відійде з великої політики. Проти особи Наливайченка доволі критично налаштовані деякі інші «любі друзі», у зв'язку з чим цікаво як сприймуть зміну лідера наші обласні партійці. Наразі спостерігається певна пауза вимушеної невизначеності.

Ще одна серйозна кадрова зміна очікується в ОДА. Ігор Теодорович Зварич скоро перейде на роботу до Верховної Ради. Це очікувана ротація, тому й кандидатура як годиться вже на слуху. Півнєв Юрій Степанович колишній начальник головного управління економіки, промисловості і розвитку підприємництва ОДА. Щоправда, якщо порівнювати користь від Півнєва та Зварича, то область втратить 90% заступника з економіки. Можна з впевненістю прогнозувати, що, зважаючи на постать пана Півнєва та його біографію, це призначення не додасть авторитету владі, а скоріше буде сприйматися як повернення старих номенклатурників, через відсутність нових облич в оточенні Михайла Васильовича або небажання «молодих і перспективних» співпрацювати з «новою-старою» владою.

Не слід забувати також і про наближення місцевих виборів. В цьому контексті завдання повноцінної заміни Ігора Зварича доповнюється не менш важливим завданням для Михайла Васильовича інтелектуально та, що ще важливіше, візуально оновити власну команду. Не секрет, що одним із результатів місцевих виборів має стати контрольована губернатором обласна рада. Особистий рейтинг Михайла Васильовича в області суттєво перевищує рейтинг провладної Партії Регіонів, а, отже, саме від його іміджу, від рівня персональної довіри виборців до нього особисто та його команди, у великій мірі, буде залежати результат. Хочеться нагадати, що люди майже завжди голосують серцем і дуже рідко головою. А, отже, те, що люди чують, має співпадати з тим, що вони бачать. Поки що вони чують про ефективну владну команду Михайла Вишиванюка (в т.ч. і від мене), а бачать «пантеон кремлівських старців». І фігури одного Руслана Гусака явно недостатньо для того, щоб виборці повірили в мудрість Вишиванюка, який акумулює у владі енергію молодих та перспективних менеджерів. Хочеться вірити у здатність Михайла Васильовича до вольових і нестандартних кроків. Зрештою, саме кадрова політика, як ніяка інша, характеризує стиль мислення та твердість характеру керівника.

 Ну, і звичайно тиждень був б неповноцінним без БЮТу, точніше одного з їх головних спікерів Юрія Романюка. Політик провів прес-конференцію, щоправда не зрозуміло залишилося чому вона була приурочена. Головні тези практично нічим не відрізнялися від офіційної заяви БЮТу тижневої давності. Вочевидь Юрій Романюк особисто вирішив ще раз публічно всім нагадати про пристосуванців, зрадників цінностей Майдану та ідеалів демократії, які працюють на нову владу, та про відособленість БЮТу від цієї влади. Персонально дісталося Ігорю Олійнику. Водночас, Юрій Романюк не забув вселити оптимізм як у членів партії, так і у її прихильників, запевнивши, що БЮТ беззаперечно переможе на виборах. Нові ЯКІСНІ (!!!) списки вже формуються. За відсутності однозначності з новою виборчою системою оцінювати перспективи партій видається нелогічним. Втім, за пропорційної системи перспективи БЮТу видаються доволі обнадійливими. А якщо заборонять блоки? Треба терміново міняти виборче гасло і вже починати кричати: «ВОНА – ЦЕ БАТЬКІВЩИНА». Однак, навіть до ймовірного жовтня у інших партій і в першу чергу «Свободи» буде ще вдосталь часу для неприємних бютівцям сюрпризів. Висока імовірність мажоритарної системи змушує замислитись не лише БЮТ, але й інших розкручених суб'єктів виборчого процесу, адже за таких умов головну роль відіграватиме вже не так бренд, як особистість кандидата, а особистостей навіть в списку «Свободи» не густо.

Саме Юрія Романюка можна назвати людиною тижня. Він, як виявляється, володіє не лише гострим язиком, але й оком митця. Свої приховані таланти та захоплення політик продемонстрував, виставивши на показ власну колекцію фотографій на суспільно-політичну тематику. Чесно кажучи, йдучи на виставку, очікував, що побачу виключно Юлію Тимошенко та інших БЮТівців. Однак, видалося, що Юлії Володимирівної на фотографіях було менше, аніж скажімо Віктора Ющенка. Одна з фотографій лідера БЮТу взагалі змусила задуматися про політичну приналежність Юрія Романюка. В цілому, виставка надзвичайно сподобалася й стала таким собі патріотичним екскурсом в українську історію.