У столичному центрі української народної культури — музеї Івана Гончара — відкрито виставку прикарпатської художниці з Чернятина Городенківського району Параски Хоми. Представлено 46 робіт, написаних за два останні роки.

75-річна художниця створила понад п’ять тисяч картин, малює вона щодня,  каже її невістка Стефанія, котра з чоловіком Ярославом  нині опікуються спадком Параски Хоми. Роботи зберігаються в неналежних умовах. Турбує родину і те, що влаштувати виставки дуже важко, наприклад, всеукраїнський тур картин Параски Хоми так і не відбувся, хоч такі плани були. То лише невігласи можуть говорити, що, мовляв, наївне малярство нині нікого не цікавить, насправді ж ринкова ціна робіт висока, про це добре знають ті, кому належить знати, адже час від часу до рідних Параски Петрівни звертаються особи-посередники, котрі пропонують придбати роботи оптом... Родина тримається. Нещодавно пані Стефанія організувала виставку у приміщенні Верховної Ради, однак експозиція в музеї івана Гончара, що триватиме 18 днів, принесла їм більше морального задоволення. На відкритті виставки «Цвіт папороті» унікальні роботи Параски Хоми представили директор музею Іван Гончар та його дружина Ніна Матвієнко. Фонди музею івана Гончара налічують 15 тисяч артефактів, при музеї також діє «Етноклуб». Невістка Параски Хоми пані Стефанія приїхала у вишиванці, що  її бісером розшила свекруха. Подружжя подарувало картину «Півень у жоржинах» благодійному фондові «Україна-3000».

Її сонячні роботи (а малювати Параска Хома почала у 35 років, творила здебільшого вночі, бо день для покутської селянки був переповнений працею) стали б окрасою народної культури кожної держави. Власне про це не раз писали мистецтвознавці, наголошуючи на тому, що держава, котра  поважає себе, мусить мати галерею такої майстрині. Однак  Параска Хома, виставки якої відбувалися лише до її ювілеїв, а картини, котрі виставляли на колективних виставках, не поверталися або ж  зникали безслідно, не має такого щастя. Її діти, втомившись від численних обіцянок різних влад, узялися самотужки будувати майстерню-галерею, але вона ще не завершена через брак грошей. Тому шедеври Параски Хоми наразі просто нищаться, бо акварелі на ватмані потребують відповідної вологості, температури, простору і зберігання, врешті-решт, не на горищі.