В Івано-Франківську відбувся другий всеукраїнський літературний фестиваль «Покрова імені Тараса Мельничука». Про удачі та розчарування цьогорічного фестивалю розмовляємо з його організатором — молодим письменником і журналістом Василем Карп’юком.

- Як виникла така вдала ідея — зорганізувати фестиваль літератури?

— Коли я познайомився з Василем Герасим’юком із сусіднього села, то саме він порадив мені почитати вірші Тараса Мельничука. Вони мені сподобались. 5 серпня 2009 року мало б виповнитися 70 років Тарасові Мельничуку, і в Івано-Франківську відбувався вечір пам’яті. Тоді приїхав навіть іван Малкович, котрий і видавав книжку «Князь роси», за яку Мельничук отримав Шевченківську премію. Саме під час того вечора, коли виступали люди, котрі добре знали Тараса Мельничука, розповідали про нього, зокрема світлої пам’яті журналіст Дмитро Курищук, його односелець, родом з Уторопів, і визріла в мене ідея створити такий фестиваль. Щоправда, Курищук радив, аби ще й в Уторопах цей фестиваль проводити, але то було нереально. На тому вечорі я заявив, що відбуватиметься такий фестиваль, і вирішив не переносити його, а прив’язати до дати — 14 жовтня. Бо ж буває так, що свята за браком коштів переносять, переносять, а відтак і скасовують. А тут таке поєднання дуже гарне виходить: християнське величне свято, література, Україна.

-  Хто цього року підтримав тебе і хто приїхав до Івано-Франківська на свято літератури імені Мельничука?

— Підтримала Спілка письменників, зокрема голова Євген Баран, також мої друзі літератори-початківці в особі Андрія Олексюка, Богдана Ославського, в організаційних питаннях допомагали товариші. У фестивалі взяли участь із наших письменників Степан Процюк, Тарас Прохасько, Ярослав Ткачівський, Ярослав Ясінський із села Лісків Коломийського району, котрого я для себе цього року відкрив. Ще Тарас Григорчук, якого ми мало знаємо, бо він не займається такою річчю, як піар, не виступає на слемах, не їздить по фестивалях, але пише дуже глибокі речі. У нього 2006 року вийшла книжка «Янголи — не дичина», він був лауреатом премії імені Мельничука. На жаль, мала бути Таня Малярчук, але вона не приїхала, повідомивши про це за два тижні, і ми запросили Олега Лишегу, який був і торік. Також у фестивалі взяв участь чернівецький поет Мирослав Лазарук, лауреат премії імені Мельничука, котрий видає «Буковинський журнал» — літературний часопис.

- Які розчарування спіткали під час фестивалю, як би тобі хотілося, щоб виглядав наступний фестиваль «Покрова імені Тараса Мельничука»?

— Напевно, розчарувало те, що ми планували вечір Петра Мідянки, але він про те, що не приїде, повідомив за 15 хвилин до початку вечора... Намагаємося робити все так, аби воно було не попсово. Однак думаю, що всі мали б приходити на цей фестиваль. Ми не націлені на якусь конкретну аудиторію, ми прагнемо створити собі аудиторію. Щоб люди приїздили з інших міст і чули тут поезію.